Факти про породи собак, які ви могли не знати: самоїд, далматиин, такса, бігль, чау-чау, лундехунд, ріджбек, басенджі

Самоїд: чому він постійно «усміхається»?

Ні, він не намагається бути наймилішим собакою в кімнаті.

Його знаменита «усмішка» — це форма губ, яка допомагає не давати слині замерзати на морді під час сильного холоду. Тобто ця мила фізіономія — ще й дуже практична штука.

Саме тому характерний вираз морди самоїда часто називають «усмішкою самоїда». Ця особливість особливо добре вписується в історію породи, яка формувалася в умовах холодного клімату.

Цікавий факт про самоїдів: їхня зовнішність — не просто результат селекції заради краси. Густа біла шерсть, компактні риси морди та особливості будови тіла допомагали собакам почуватися комфортно в суворих погодних умовах.

Далматинець: чи справді цуценята народжуються без плям?

Народжується без жодної плями. Серйозно.

Цуценята далматинців народжуються абсолютно білими. Плями починають проявлятися вже після народження, а з часом стають дедалі помітнішими.

І ще цікавіше: малюнок плям у кожного далматинця унікальний. Тобто свій «принт» у кожного — буквально власний.

Такса: навіщо їй таке довге тіло?

Такса — це не просто собака у формі хот-дога.

Її дивні пропорції створені не для того, щоб люди мали з чого жартувати.

Такс спеціально виводили для полювання на борсуків: короткі лапи допомагали пересуватися в норах, а довге вузьке тіло — пробиратися всередину. А назва Dachshund буквально перекладається як «борсучий собака».

Тому незвичайна форма тіла такси — це чудовий приклад того, як призначення породи впливає на її зовнішність. Те, що сьогодні здається кумедною особливістю, свого часу було важливою перевагою для робочого собаки.

Чау-чау: чому в нього синій язик?

І тут не буде красивої казки про те, що він з’їв шматочок неба. Хоча така легенда справді існує.

Насправді точна причина такого забарвлення досі невідома. Але синьо-чорна пігментація язика — характерна ознака породи. До речі, цуценята чау-чау народжуються з рожевим язиком, а пігментація з’являється пізніше.

Синій або синьо-чорний язик — одна з найбільш незвичайних зовнішніх особливостей чау-чау. Саме через нього породу часто впізнають навіть люди, які не дуже добре розрізняють породи собак.

Норвезький лундехунд: собака з незвичайними лапами

У цього собаки — шість пальців на кожній лапі.

І ні, це не помилка природи.

Лундехунда виводили для полювання на тупиків на скелястих островах Норвегії. Додаткові пальці допомагали краще триматися на слизьких скелях.

Ще він може складати вуха, сильно відводити передні лапи вбік і навіть вигинати шию так, що голова майже торкається спини.

А ще норвезький лундехунд — це одна з найбільш незвичайних порід собак саме завдяки своїй фізичній гнучкості. Його будова тіла сформувалася під впливом умов, у яких собаці доводилося пересуватися по складному кам’янистому рельєфу.

Ці особливості допомагали породі виконувати конкретну роботу, а сьогодні роблять норвезького лундехунда однією з найцікавіших порід для тих, хто захоплюється історією собак.

Родезійський ріджбек: навіщо йому смужка шерсті на спині?

Той самий «гребінь», який росте у протилежному напрямку, — одна з головних ознак породи.

Родезійських риджбеків виводили в Південній Африці для полювання та переслідування великої дичини, зокрема левів.

Але є нюанс: їхня задача була не кидатися на лева, а стримувати, відволікати й не давати йому втекти, поки мисливець не зробить свою роботу.

Саме від цього характерного гребеня на спині порода й отримала свою назву: слово «риджбек» пов’язане з цією смугою шерсті.

Бігль: чому він постійно щось нюхає?

Бо для нього ніс — це буквально спосіб читати світ.

Біглів виводили для роботи за запахом під час полювання. Тому досліджувати кожен кущ, дерево, пакет і підозріло цікаву пляму на асфальті — це не просто «він знову завис».

Це його версія новинної стрічки.

«Так. Тут був пес.

А тут — ковбаса.

О, а тут взагалі сенсація».

Саме тому біглю важливо давати можливість спокійно обнюхувати навколишнє середовище. Для собаки це природний спосіб досліджувати територію, знаходити сліди та отримувати інформацію про інших тварин.

Басенджі: собака, яка майже не гавкає

Басенджі відомі тим, що замість звичного гавкоту видають характерний звук, який часто описують як йодль.

Тобто якщо ви чекали "гав-гав"

а отримали "йо-йо-йо-йо"

це не зламана собака. Це басенджі.

Така незвичайна вокалізація — ще одна причина, чому басенджі часто потрапляє до добірок найдивніших і найцікавіших порід собак.

Чому породи собак мають такі незвичайні особливості?

Якщо подивитися на історію різних порід собак, стає зрозуміло, що багато їхніх характерних рис виникли не випадково. Форма тіла, особливості шерсті, будова лап, нюх або спосіб видавати звуки часто пов’язані з роботою, для якої собак свого часу виводили.

Саме тому цікаві факти про собак стають ще цікавішими, якщо розглядати їх не окремо, а в контексті походження породи. За незвичайною зовнішністю часто стоїть конкретна історія, практична функція або адаптація до певних умов життя.

Діліться, які факти стали для вас новими, а які ви вже знали?

І яку породу нам розібрати наступною?

А якщо вам цікаві факти про собак, історія порід та особливості поведінки домашніх улюбленців, стежте за нашим блогом — ми продовжимо розбирати незвичайні факти про собак просто й цікаво.